|
|
Майбутнє цивілізації на землі.
Техногенний прогрес набагато випередив духовний розвиток людини.
На початку третього тисячоліття науково-технічний прогрес людства дуже високий. Людина у технічному питанні досягла величезних успіхів в дослідженні космосу, розвитку джерел енергоносіїв, інформаційних технологій і т.д.
В порівнянні із цим розвитком духовний стан особистості та суспільств є настільки жалюгідним, що скоріше можна говорити про деградацію, про повну відсталість у порівнянні із минулим та велику прірву між техногенним і духовним. Людина піклуючись про особистий добробут, про матеріальне планомірно розвивається, а питання духовності залишаються на узбіччі.
Пояснення цьому випливає із психології людини, адже завжди легше мати справу із речами котрі можна бачити, потрогати, в будь-який час проводити над ними експерименти. Філософія - завжди була придатком до матеріальних справ і в реальному житті, нажаль, саме матерія, а не духовність, забирає найбільше уваги. Філософію використовували у практичних цілях,
підганяючи її під певних осіб, ідеологій, імперій, тираній тощо. Богослов’я довший час забороняли, накладали штамп примітиву, легенд, бабусиних казок. В той час, коли саме такі науки повинні вести розвиток нашої цивілізації.
Людина, “homo sapiens”, є далеко не ідеальною у своїх вчинках та задумах. Їй надано великі можливості, найбільші в порівнянні із іншими живими істотами, котрі живуть на Землі. Адже саме завдяки високому розвиткові інтелекту вона може творити чи вирішити долю будь-якого живого створіння. І нажаль багато видів таких створінь назавжди зникли з лиця Землі. Людина, керуючись меркантильними інтересами, знищила їх, а інші перебувають на грані знищення.
Отже ми дійшли до того, що людина вершить долю інших живих істот і є для них чимось великим, розумним і не зрозумілим. Може повалити дерево, ліс, знищити первиниий віковий ландшафт, може змінювати, знищувати чи створювати гори тощо. Погодьтеся, що це для тварин великі справи, це - чудо. Але чи оцінюють, розуміють вони це. І саме з причин відсутності інтелекту, обмеженого розуму вони не розуміють, не оцінюють цього і їм не потрібно ніякого пояснення. Для них важливо задоволення інстинктів самозбереження, насолоди і т.п. Чи іншими словами вдосталь харчів і самку. Для “homo sapiens” потрібно, ще видовищ і задоволення власних амбіцій (влади, величі, багатства і т.п.), адже ця істота має розум.
За З. Фройдом саме задоволення різноманітних інстинктів, в тому числі і інстинкту насолоди, вимагає та частина особистості ВОНО, котра для тварин є керуюча і саме завдячуючи їй вони живуть і розмножуються. В людини осномними можна відзначити інші дві частини - Я і над-Я, котрі розвиваються чи людина їх набуває протягом життя.
Дитина живе насолодою, вона повністю підконтрольна інстинктам, вимогам Воно. Їй захотілося солодощів, іграшки, розваги і дорослим потрібно довго її відмовляти. В перших роках свого життя в її особистості домінуючим є Воно. Але, як на диво дитина не здатна на страшні вчинки. Крім того Ісус Христос ставить дитину в приклад істинної віри.
В маленької ‘homo sapiens” ще не розвинутий розум, частина особистості Я, і зовсім відсутнє над-Я. Протягом життя вона розвивається і починає розуміти, що тваринні інстинкти самозбереження, насолоди, це далеко не основні котрими потрібно керуватися протягом життя і їм догоджати. Потрібно відмітити, що це не все з чим приходить на світ людина. До складу Воно відносимо інтуїцію, доброту, потяг до прекрасного тощо.
Але з чим відходить людина з цього світу, що вона набула, чого досягла у своєму розвитку. Чи закінчуючи життя вона вболіває тільки про задоволення інтересів свого Воно, або в неї величезну частину особистості складає над-Я, а може її Я повністю витіснуло Воно і є домінуючим. Легко уявити психологічний портрет таких осіб.
Гармонійний розвиток усіх трьох складових, витіснення з них тваринних частин, вміння самоконтролю та самооцінки, прощати, любити, вболівати за ближнього та милосердя, це основа особистості як частини людського суспільства.
Кожна людина є маленькою частинкою суспільства, є тим каменем з котрого будівничий будує храм, кожна доля є частинкою долі народів. Так, без однієї цеглинки будинок не завалиться, але його міцність буде менша і тоді коли вже буде забрано декілька цеглин він може завалитися. Так і в житті, доля кожної людини є важливою для долі всього світу. Ми повинні врятувати людину, щоб закласти, ще один камінь для міцності нашого світу.
Ми повинні так організувати наше життя, щоб намагатись врятувати максимальну кількість людей і для цього повинні служити усі державні інституції. Саме державна ідеологія повинна пропагувати і змагатися за поширення та розвиток вище названих рис особистості.
Доки ми накінець не усвідомимо, що матеріальне нас не врятує, що ні слава, ні власні досягнення у вищому положенні суспільної ієрархії це примітив порівняно із космологією із тими науками про котрі говорив Ісус - прощення, любов, милосердя, вболівання за ближнього.
Коли б ці ідеї були керівними у розвитку людської цивілізації то можливо не було таких жахливих помилок у техногенному розвитку. Тепер переконуються усі, що наша цивілізація не розв’язала цілий ряд проблем, а навпаки значно їх збільшила. Не розв’язані проблеми медицини, відносин між суспільними та віковими групами, організації життєдіяльності людства і т.п. Додалися цілий ряд медичних, екологічних та технологічних проблем. Після проведення всебічного аналізу і вивчення існуючого стану справ можна констатувати, що організація нашого життя та форма правління якою ми так гордимося є тупіковою. Є негайна потреба в проведені реформ у виховній, освітній галузях державних формацій з метою переорієнтації інтересів особистості та мети життя окремої людини.
Більшість досягнень нашої цивілізації створені з метою самозбагачення, величі або розбудови руйнівних інституцій, щоб могутнішого удару завдати ближньому. Прикладів такого стану речей дуже багато.
Гроші і влада - це основні цілі котрими зараз керуються люди і на котрі працюють усі державні системи та їх інституції.
Сучасні форми організації життєдіяльності людини потужно пропагують та стимулюють матеріальний спосіб життя. Але давайте згадаємо, що саме багатством та владою намагався спокусити диявол, сина Божого Ісуса Христа. Тоді він потерпів поразку, але згодом і до сьогоднішніх днів, через потужні державні органи, ці диявольські спокуси з успіхом зводять людей.
Саме посадові особи держави причетні до суду та казні сина Божого. За словами диявола, дві тисячі років тому, усі держави були у його владі: “Усі царства світу (держави) є у моїй владі, їхня влада і слава були передані мені і я кому захочу їх передам”. І дійсно саме держава, державні органи, державні посадові особи судил, катували і казнили Ісуса Христа.
Що змінилося за дві тисячі років? Влада сучасних держав походить від Бога чи від диявола? На суді Понтій Пилат керувався в першу чергу особистими та державними інтересами. Винести вирок таким, щоб самому залишитися при владі. Він думав не про справедливість, а про наслідки: боявся бунту непокори, Кесаря та можливості його відставки.
Незважаючи на зміни форм правління вирок сучасного Понтія Пилата був би ідентичний тому, який дві тисячі років назад засудив Ісуса Христа.
Гроші і влада - це критерії на основі яких тримаються сучасні держави. Політики та службовці працюють заради грошей та влади, партії діють заради грошей та влади. Чому не може бути політика чи політичної партії в програмі та діяльності котрих буде не здобуття влади та грошей а конкретна мета - робити добро людям.
Давайте знову веренемось до психоаналізу за З. Фройдом і розберемось на якому етапі свого розвитку людина звіріє, які частини особистості причетні до видозмін та розвитку тваринних інстинктів самозбереження та наживи. Природа Воно є стабільна і звичайно не зазнає якихось фантастичних впливів. Важко повірити в те, що до цього причетне в повній мірі і Я. Розум, інтелект людини навряд самотужки буде вимагати матеріального. Залишається над-Я. Набуті із життям ознаки, котрі складають над-Я якраз беруть під контроль Я і людина робиться рабом системи. Вона не бачить іншого шляху існування, як не збагачуватись і не намагатись зайняти вище місце у суспільній ієрархії. Саме над-Я приглушає ту частину Воно з якою людина приходить на світ і яка так чудово проявляється в маленької дитини. Людина, котра деякий час мала справу із грошима і владою вже не бачить іншого шляху свого існування. ЇЇ охоплює постійний страх втратити ці диявольські речі. Страх не відпускає її і заставляє постійно триматися цього. Людина працює над збільшенням влади, грошей будь-якими засобами, щоб інша особа не відтіснила її, в умовах так званої конкуренції. Дальша доля людини залежить від вміння та сили боротися із страхом.
Дуже рідко, коли людина втрачає усе може перебороти страх і почати життя по новому. Страх перед незвіданим, новим життям без грошей і влади. Над-Я пригнічене, а Я навчилось тільки догоджати над-Я і тваринним інстинктам Воно, не знаходить нового шляху для життя. Людина зневірюється і страх її штовхає до жахливих вчинків: самогубств, злочинів і падіння особистості. Починається замкнуте коло для особистості, коловорот падіння душі. Вихід з цього є у необхідності з боку сторонніх факторів допомогти такій особі врятуватися. Щоб зовнішні фактори розбудили в людини природні відчуття сприймання істини та віри. Саме суспільство повинно бути так зорганізоване, щоб закладати у людське над-Я милосердя, прощення, любов до ближнього.
Пропаганда багатства, влади, ділового образу людини - це виховний процес сучасного суспільства плюс конкуренція - реалії з котрими зустрічається особа вихована в такому суспільстві. Життєвий шлях такої особистості є невтішним. Не робота а боротьба, депресія, нервовий зрив, обмаль часу для особистого життя, напружені стосунки або розвал сім’ї і в кінці кінців дитина виховується тим самим суспільством.
Саме замовчування питання походження людини та життя після смерті, що виправдовує тваринні інстинкти, котрі штовхають осіб до величезного багатства, є причиною цього замкнутого кола сучасного суспільства.
Сьогоднішнй світ, це величезний базар на якому усі хочуть вхопити отой ласий шматок багатства. А було сказано: “Сьогодні ш від вас заберуть душу і для чого це все”, “Що з того, що людина заволодіє цілим світом, а занапастить власну душу?”, “Скільки людина заплатить за свою душу?”. Чи може хтось назвати точну дату своєї смерті? Чи може хтось купити свою долю? Якими мізерними здаються потуги "наших кращих", коли на землі вже існували володарі збудувавші будівлі на віки. Але де вони зараз, їх не існує і що дало людству усе це. Так, є піраміди в Єгипті, будівлі цивілізації Майя в Америці тощо, але все загинуло. Залишились тільки мертві кам’яні споруди, котрі свідком не мудрості а людської глупості, яка довела дійсно величні цивілізації до загибелі.
Ці питання портібно обдумувати людям на протязі усього життя починаючи із юнацьких років і повинні бути домінуючими в системі виховання , навчання і постійно підніматися, обговорюватися в суспільстві.
|
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
